Прифронтову ферму відновила та розвиває родина на Донеччині

На Донеччині родина відновила та розвиває прифронтову ферму

Родина Юлії Кульченко з Микільського наразі тримає десятьох корів. Втратили все господарство у 2022 році, відновили поголів’я корів та знову задумуються про евакуацію, пише agronews.ua.

Молоко, а також сири, сметану та йогурти власного виробництва продають у Слов’янську. Над селом літають «Шахеди», корови лякаються, каже фермерка. Так втратили двох ненароджених телят. Якщо фронт наблизиться, планують їхати. Та знайти місце для такого господарства та нових покупців для продукції буде вкрай важко, каже Юлія.

Сільва — одна з одинадцятьох телят у господарстві Юлії Кульченко.

«У нас наймолодший мешканець — Сільва. Залишили її на молоко. Дуже гарна та від продуктивної корови. Маємо на неї дуже великі плани і сподіваємося на майбутнє, що ми ще залишимося. У нас ще 11 телят. Старші, звичайно, але це наймолодша. Зараз із телятами дуже важко — із народженням. У нас через те, що іноді гучно буває, абортують корови», — каже фермерка Юлія Кульченко.

Також тримають десятьох корів та бика.

«У нас теличка, вона приїхала, вже вагітна, не тіль. Вона приїхала із Селидового, там були вже близько бойові дії, і ми її купували. Тож вона до нас приїхала. У нас усі приїхали. Мілку ми в Маяках купували», — розповідає про теличок фермерка.

Це вже друге поголів’я, каже Юлія. Попередню череду втратили у 2022 році. Тоді ферму пошкодило обстрілом, родина на кілька місяців евакуювалась.

«Хвостовик від РСЗВ, вона прилетіла на початку вересня, вона була не одна, їх було 10 штук. Ми прокинулися вранці, і ми нарахували 10 таких штуковин. Сильний був обстріл, 40 хвилин накривали село, було дуже шумно і страшно. Це був 2022 рік, початок вересня. Насправді, то був останній обстріл. Я сподіваюся, взагалі він останній буде у нас», — каже Юлія.

В евакуації, згадує, дуже сумували, тому за кілька місяців повернулись.

«Така депресія у нас, нічого немає. Корів втратили, ферма розбита. А так хочеться молока. Подзвонили друзям із сусіднього села, попросили у них молока баночку. Привозять нам 10 літрів бідон. Так я сметани глечикової зібрала, сиру наробила, моцарели теж наробила. Наїлися і вирішили, що нам замало, захотілося відновити все. І з цього ми почали купувати корів та відновлювати свою череду», — згадує фермерка.

Зараз з родиною доглядає нову череду, а молоко, сметану, йогурти та кілька видів сирів продають на ринку у Слов’янську. Як доглядає тварин та робить продукцію — Юлія показує у соцмережах.

«Люди дивляться, як я роблю молочну продукцію, як ми її продаємо, як ми доглядаємо корів, як ми їх годуємо, щоб люди повністю розуміли, з чого вони їдять і що вони їдять. Здебільшого підтримують, хоч є й такі, які пишуть: «Це дорога молочна продукція». Але домашня продукція не коштуватиме дешево, бо вона натуральна», — говорить Юлія.

«Корова зараз у нашій місцевості — це дуже важко. По-перше, тому що літо посушливе було, сіно у нас дороге. Кукурудзи цього року в нашій місцевості немає. Ячмінь, пшениця — теж тяжко з врожаєм. З кормами важкувато. Через це дорого молочна продукція виходить».

Над селом все частіше чутно «Шахеди», тож родина задумується про другу евакуацію.

«Щоб їх вивезти повним складом, нікого не продавати, потрібна хоча б ферма 300 квадратів. Всі гарні ферми облаштовані, вони зайняті. Хіба це тільки розбита ферма. У розбиті ще треба вкласти фінанси, вкласти свої сили. Я цікавилася у Дніпрі, Полтаві, багато молока здають на бочку — 10 гривень літр. Це взагалі збитково», — каже фермерка.

Тому найбільша мрія в Юлії та її близьких — залишитися вдома.