Дефіцит води суттєво загострився на окупованих територіях Донбасу

Мешканцям не вистачає води для задоволення основних потреб, тоді як чиновники б’ють на сполох через зростання кількості інфекцій

Щоб витягти воду з листя дерев, гілки загортають у поліетиленовий пакет на кілька годин. Випаровану рідину можна пити після кип’ятіння. Це не порада для виживання, а інструкція з окупованого Донбасу, яка віднедавна стала популярною в Інтернеті. Вважається, що більшість населення регіону, яке оцінюється в 3,5 мільйона людей, страждає від посилення техногенної посухи після багатьох років обстрілів, які зруйнували складну систему водопостачання. Про це йдеться у спецрепортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Тим часом неконтрольований видобуток отруює решту джерел води хімікатами, метаном, канцерогенами та радіоактивними ізотопами. Експерти попереджають, що Донбас перетворився на «екологічну бомбу, сповільненої дії».

Найскладніший виклик

«Ми повільно помираємо від спраги. Замість того, щоб приймати ванну чи душ, діти витираються мокрою ганчіркою. Донецьк зараз – це Сахара», – констатує Анна, 29-річна мати двох дітей із Донецька.

Як і будь-який колишній радянський мегаполіс, Донецьк та його агломерація складаються із багатоквартирних будинків із централізованим водо- і теплопостачанням.

Протягом більшої частини 2025 року, мешканці Донецька мали проточну воду лише кілька годин на тиждень. В останні місяці контрольована сепаратистами частина Луганської області зіткнулася з тією ж проблемою.

Вода з-під крана часто має різкий запах, жовтий або коричневий колір, і її потрібно кип’ятити та фільтрувати.

Хоча сепаратисти не оголосили про випадки зараження, Україна повідомляла про спалахи холери, дизентерії та інших захворювань, що передаються через воду.

Мешканці Донецька скаржаться, що їм нема чим змивати туалети, і вони використовують поліетиленові пакети для збору фекалій.

Навіть президент РФ Володимир Путін визнав, що побудований канал з річки Дон на південному сході Росії «не вирішує всіх проблем».

Мертвий субпідрядник

Навіть якщо канал досягне своєї «запланованої потужності», нездатність РФ подолати посуху відображає її проблеми з корупцією.

Заступник міністра оборони Росії Тимур Іванов контролював будівництво каналу вартістю 2,45 мільярда доларів, яке завершилося у 2023 році.

Максимальна потужність каналу становить 350 000 літрів води на день – це третина того, що потрібно лише Донецьку. Але він продовжує працювати несправно через погану якість труб.

У липні 2025 року Іванова засудили до 13 років позбавлення волі за розкрадання.

«За те, що залишив мільйонний мегаполіс без води, треба розстріляти», – написав російський пропагандист Дмитро Стешин у Telegram, додавши, що головного субпідрядника Ісаю Захарова знайшли мертвим зі слідами тортур на тілі біля каналу у жовтні 2024 року.

Стешин також став жертвою неочищеної води, перебуваючи у Донецьку у серпні 2025 року. Він захворів на кератит, інфекцію очей, спричинену амебами, які живуть у забрудненій воді.

Відсутність води відкрила шлюзи рідкісної критики.

«Це не посуха. Це системна відмова уряду мислити стратегічно. Це корупція, байдужість, дурість і брак політичної волі», – написала місцева журналістка Юлія Скубаєва із промосковського видання «Блокнот» у Донецьку.

Отруєні ґрунтові води

До 2014 року місто Донецьк мало майже мільйонне населення і було оточене гігантськими металургійними, переробними та важкими промисловими заводами.

У 1950-х роках радянська влада спроектувала канал, на будівництво якого знадобилося три роки та 20 000 робітників.

Вода з річки Сіверський Донець піднімалася насосними станціями, фільтрувалася та накопичувалася у чотирьох резервуарах.

Але з 2014 року канал перетинає лінію фронту, а його ключова ділянка довжиною 28 км — це бетонна труба, яку російські солдати використовують як сховище.

Москва та лідери сепаратистів сподіваються, що зможуть відновити канал, як тільки окупують місто Слов’янськ, головний український оплот, розташований поруч із Сіверським Дінцем.

Але експерти не погоджуються.

«Навіть якщо російські війська захоплять Слов’янськ, відновлення каналу триватиме роками, і Київ буде перешкоджати цьому будь-якими можливими способами. Донецьк і весь центр Донецької області будуть жити на жорстких водних пайках щонайменше протягом найближчого десятиліття без жодної гарантії, що ситуація покращиться пізніше», –вважає Микола Мітрохін, дослідник Бременського університету.

Інші експерти заявили, що посуха є поєднанням промислового минулого регіону та нинішньої недбалості.

«Система комунального господарства була зруйнована, а сотні її працівників примусово мобілізовані. Деякі місцеві жителі встановлюють вугільні печі у своїх квартирах і шукають паливо у покинутих або незаконних шахтах, іноді помираючи від задухи метаном», – повідомив Павло Лисянський, доктор політології та керівник Інституту стратегічних досліджень і безпеки.

Ще небезпечнішим є те, що видобуток вугілля та залізної руди, який Кремль стимулював після 2022 року, спричиняє тектонічні тріщини, які поглинають цілі водойми.

Сепаратисти припинили відкачувати воду з покинутих шахт, що призвело до підйому хімічних речовин, солей важких металів та метану на поверхню, отруюючи ґрунтові води, озера та річки.

«Цей район став екологічною бомбою сповільненої дії. Радіоактивні ізотопи незабаром можуть з’явитися у ґрунтових водах. І до 2026 року забруднена вода змішається із ґрунтовими водами», – попередив Лисянський, який до 2014 року працював інженером вугільної шахти.